Годі страждання! Кращії мрії
Я розбиваю на дрібні скалки!
Гибелі їхній потай радіє
Дух непокірний, палкий.
Все ж не даремно їх породила
Східного неба принадна краса,
В цвіті не марно ніжно кропила
Їх передсвітня роса.
Мрії юнацькі гордого духа
Сміло затримали вільний свій льот
Там, де торкнулась смертна розруха
Вищих духовних красот.
Мрії юнацькі! Ви не здійснились
В колі рабами зазначених меж,—
Тим ви й прекрасні, що спопелились
В полум’ї власних пожеж.
