Не поет, хто сил не має
Звуком душу потрясти!..Шота Руставелі
Ліру в руки!
Б’ють по серцю ніжні звуки,
Повні смертної розпуки,
Повні гострого жалю;
Ліра стогне, ліра б’ється
І ридає і сміється:
— Засмучу і звеселю!
Вище струни!
Ходять хвилями буруни,
Хтось могутній, вічно юний
Сипле з неба блиски зір.
В чарах щастя і свободи
Пахнуть квіти, грають води,
Гомонить зелений бір.
Ліру в руки!
Сумно, сумно стогнуть звуки,
В полі смерті в’ються круки;
Стиски горла… Муки мук!
Гостро в серці закололо —
Все поблідло, захололо;
Випадає ліра з рук.
