Квітоньки ніжні лягли під косою;
Над свіжим покосом
Плакала, капала нічка росою
В жалю безголосім.
Плакали хмари. Вітри непрошені
Над ними ридали.
Вкупі лежали квітоньки скошені
Сумними рядами.
Сумно пестила їх нічка осіння,
А з ясного неба
Квітонькам мертвим палкого проміння
Було вже не треба.
Також попалені квітоньки-мрії
Жагучим самумом,
Глибоко в серці лежать без надії,
Втішаючись сумом.
