Никнуть, бліднуть ночі тіні,
Полотніє темний фльор —
В величезному падінні,
Весь в огні, в самогорінні
Ріже небо метеор.
То таємний дух творіння,
Провозвісник вищих сил
Палом власного горіння,
Жахом вільного падіння
Будить сонний небосхил.
В темно-синьому просторі
Бризки-іскорки летять.
А в небеснім вічнім хорі
Нерухомі ясні зорі
Блиском жаху миготять.
- Наступний вірш → Григорій Чупринка – Глянь їй в очі
- Попередній вірш → Борис Грінченко – Небо
(Оцінок ще немає)