Бушує, б’ється в берег море!
В незнаних органах чуття
Воно живе, воно говоре
Про вічний рух свого життя.
Бурхливі хвилі в піні білій,
Переливаючись, летять
І в неземній красі і силі
Під блиском сонця миготять.
Пливуть, зникають, а натомість
Їх безліч з далечі біжить,
Немов земную нерухомість
Вони бажають зворушить.
Бушують хвилі і клекочуть,
Як проти зграї ворогів,
Неначе вирватися хочуть
З міцних обіймів берегів.
