В годину муки і розпуки
Моїх страждань не однімай —
Мої страждання родять звуки
І вводять дух мій в світлий рай!
Мої страждання — муки духу,
Що родять думи і пісні,
Вони палкі і повні руху,
Як подих вітру навесні.
На віях слізоньки перлисті
Блищать, як зірки золоті;
Мої страждання творчі й чисті,
Як болі матері святі.
Як муки світлої роділлі
Нових істот, нових створінь,—
Покинь мене в моїм безсиллі,
Покинь!.. Покинь!..
