Наче з неба впавши, стеля
Землю вкрила;
Спить пустеля, спить пустеля
Сніжна, біла.
Діти ніжної фауни
В сні мертвіють;
Скрізь буруни, скрізь буруни
Смертю віють.
Віють подихом буруни
В млі північній;
Де ти, юний, де ти, юний
Геній вічний?
З того краю, де од спеки
Гнуться лози,
Вій здалека, вій здалека
На морози!
