Ну ж, моє серденько, спи несповитеє —
В’язнем з колиски не будь!
Спи хоч не шовком укрите, а свитою,
Та за убогість не гудь.
Виростеш — знатимеш, як твоя матінка
Гірко на світі жила,
Як над тобою, схилившись у затінку,
Дрібнії сльози лила.
Палко молилася перед «Скорблящою»
За беззахисне дитя,
Щоб поновилося долею кращою
Гірке сирітське життя.
Виростеш — знатимеш, як сиротиною
Ти між чужими зросло!..
Батенька твого лихою годиною
З світу в могилу звело.
Виростеш — знатимеш ти, моя кришечко,
Батьків святий заповіт!..
Щоб там не стрілося, доля чи лишечко,
З ним твоя доля, твій світ…
