Про давню любов я не можу співать —
Стискаються груди з одчаю!
Я можу лиш свято, так свято мовчать
І плакать самотно без краю.
Я ніччю літаю в надземні краї,
Позбувшись земного одчаю,
І вищою силою образ її
Яскраво в душі воскрешаю.
Я більше не вірю, не вірю в життя! —
Люблю я художні ті мрії,
Що в ніжних картинах буття-небуття
Вертають часи дорогії.
