На жоржини, на троянди
Ранок чистий, золотистий
Сипле сльози-діаманти,
Сипле іскорки перлисті.
Вниз голівоньки із грядки
Хилять квітоньки до стежки
І ворушать давні згадки,
Будять думоньки-мережки.
Тут гуляла, красувалась
Між жоржинами жоржина,
Тут зі мною парувалась
Люба квіточка-дружина.
Роси щастя, роси сходу,
Любі квітоньки рожеві! —
Де я вгляну дивну вроду —
Цвіт моєї королеви?
Сумно грядоньки квітчасті
Тут дочасно вкрили милу
І оплакали в нещасті
Молодую вроду-силу.
Давній спів мій легкокрилий,
Квіти, в листі ви сховайте
І до рідної могили
Привітанням закивайте.
Ніжно вітер рознімає
Тонко сплетені гірлянди…
Вже немає, вже немає,
Наймилішої троянди!..
