Не аравійським ураганом,
Не смертним подихом чуми —
Впивайся сонцем над туманом,
Впивайся зорями у тьмі;
Як ураганом, так не вбивчим,
А тим, що дме, змітає пил,
Що вільним хорам богоспівчим,
Яснить од хмари небосхил.
Хвала всім силам будівничим,
Що нам життя і міць дають,
І тим одважним бунтівничим,
Що в допомозі їм стають.
Життя божественна поема,
Яку ще треба довершить —
І вся юрба і ти зокрема
Повинні жить, творить і жить.
Ти можеш смерті не боятись,
Але шукать її не смій,
Бо ти повинен прихилятись
До всіх божественних подій!
Сіяє сонце крізь тумани,
Розгонить подихи чуми,
І пролітають урагани
У нас над баштами тюрми.
До сил великої природи
Свої розумно прилучай
І в час натхнення, сили, згоди
Іди — твори і розрушай!
