Постій! Ні слова про кохання!
Душа поранена не хоче
Будить палкого поривання
В обіймах темряви і ночі.
Коли не гріє сонце ясне,
Коли не світять ясні зорі —
Нащо чуття короткочасне
Отруйно лити в душі хворі?
Мовчи! Ні слова про минуле,
Про все, що з серця виливалось!
Тепер тривожно серце чуле
Питанням іншим схвилювалось;
Таким страшним, таким таємним,
Таким настирливим питанням!
Іди ж, не руш мене нікчемним,
Давно провіреним коханням!
