І
Тихо, тихо плеще річка,
Шепчуть казку комиші;
Все приспала темна нічка
В заспокоєній душі:
Давнє щастя, давнє лихо,
Давні страдницькі пісні…
Нічко-мати, нічко-втіхо,
Покажи мені у сні
Образ милий, образ дивний,
Що, як зірка, промайнув
І, мов янгол тонкоспівний,
Струни серця зворухнув.
ІІ
Поміж листом, поміж рястом
Дзвінко,
Гінко,
Дрібно, часто
Соловейко виграє,
І луною
Розсипною
За нічною
Далиною
Дзвін в повітрі розтає.
Дзвоном, дробом, переливом
Лине, ллється спів за співом
За сади і за гаї,—
Я ловлю в їх давні сльози
І сердечнії занози —
Давні одгуки свої.
