Звисла ніченька узорна
З величезних синіх шат;
Нічка темна, нічка чорна
Вкрила тьмою сонний сад.
Я піду туди самотно,
Де шумлять осокори,
Прикладу лице скорботно
До холодної кори.
Серце знову так тріпоче
І тривогу знову б’є —
Морок ночі, чари ночі
Втішать горенько моє.
Ранні квітоньки із грядок
Тонко пахощі поллють,
Цілий рій болючих згадок
Серцю чароньки пошлють.
Чари щастя потонули,
Ніби в морі в глибині;
Роздмухнули, роздмухнули
Думи страчені огні.
Я піду туди самотно,
Де шумлять осокори,
Прикладу лице скорботно
До холодної кори.
Розхолодять роси ночі
Серце, сповнене жалю;
Заворожить, залоскоче
Нічка думоньку мою.
