Любий краю!
Я вмираю
В нерозважній самоті;
Я люблю тебе так вірно,
Так сердечно, так надмірно;
Я беріг твої скрижалі,
Я збирав тобі коралі
І перлинки золоті.
Любий краю!
Все, що маю,
Я візьму з собою сам —
Все зневір’я, зло і тугу,
Всю отруту і наругу,
Всі докори і прокльони
Для своєї оборони
Однесу я небесам.
Любий краю!
Догораю
Я без суму і ваги,
Хто в цім винен — я не знаю,
Тільки ж я не проклинаю
Всіх байдужих, гордих, вільних,
Ворогів своїх довільних,
Повних щастя і снаги.
Тільки ж маю,
Рідний краю,
Я розвагу ту в собі,
Що в нещасті і в нарузі,
Що в розпуці, в горі, в тузі
Ти журливо не ридаєш,
А міцнієш і складаєш
Гімни чистій боротьбі!
