(Христі О. Алчевській)
Як тихо в кімнаті!
В заквітчаній шаті
На темній іконі
В кривавій короні
Христос головою поник.
Неначе нудьгує,
Що мучивсь він всує,
Що зникло все праве
І свято криваве
Справляє й тепер чоловік.
Зворушує згадки
Огонь од лампадки,
Що світять тут люди
Про факел Іуди
В густім Гефсиманськім саду.
Бо й досі ще люди
Страдальці повсюди,
Шукають завзято
На дикеє свято
В догідність людському суду.
