Григорій Чупринка – Переходи: Вірш

Всі ми краплі в вічнім морі,
Рівні всі між нас;
Всі ми біль таїм у взорі
В наш останній смертний час.

К. Д. Бальмонт

І

Не муч, не муч мене докором
За те, що й грішних я люблю!
Я весь їх гріх, і біль, і сором
Палкою кров’ю окроплю.

Моя одвага й давня святість,
Мов дим, розвіялась в борні,
Твоя ж теперішня завзятість
Давно знайома вже мені.

Навколо впали чорні тіні.
Тріпоче серце знов і знов
І кров’ю скроплює в тремтінні
Найпершу страчену любов.

Хтось невідомий, хтось могутній
Нас водить в колі тайних меж:
Колишній я, а ти майбутній —
Одно і те ж, одно і те ж.

II

Стій — ні звуку! Сльози витри!
Мить яка величная!
Розливається в повітрі
Пам’ять вічная.

Сльози зменшують величність,
Як даремно котяться;
Над землею смерть і вічність
Не розходяться.

Сили-ниточки в природі
Смертю обриваються
І в таємнім переході
Десь зливаються.

Сяють в небі в вільних хмарах
Чари нерозгадані,—
Тими чарами на марах
Руки складені.

Тими силами страждання
Тайнами увінчані;
Пал, і муки, і кохання
Вже закінчені.

Та ні звуку ж; сльози витри!
Стала мить величная;
Гордо носиться в повітрі
Пам’ять вічная.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Григорій Чупринка – Переходи":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Григорій Чупринка – Переходи: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.