Розкішний степ… Убогі села…
Це ти, мій краю чарівний?
Мій рідний край такий веселий,
Мій рідний край такий сумний!
Як часто я в своїх надіях
З тобою, краю мій, живу,
Бо вірю я: не тільки в мріях —
Ти будеш вільним наяву!..
Твої сини на всі дороги
Старцями вбогими пішли;
Давно чумацькі круторогі
Вони попродали воли.
Давно степи свої широкі
Вони задарма оддали,
Гаї ж розкішні і високі
Другії власники звели.
Нащадки прадідів дебелих,
В ярмі ідуть твої сини!..
Мій рідний край такий веселий,
Мій рідний край такий сумний!
А все ж надійним вільним жаром
Твої сини вже розпеклись;
О краю! Може, незабаром
Ти будеш вільним, як колись.
Розкішний степ… Убогі села…
Це ти, мій краю чарівний?
Мій рідний край такий веселий,
Мій рідний край такий сумний!
