Григорій Чупринка – Самотність: Вірш

Зірко моя!
Скручений, змучений
Виром життя,
Я не спочину в коханні,
Всіх моїх ран не загоїть сім’я
В тихім буденнім єднанні.

Вік в самоті,
Зморений, зборений,
В праці святій
Я залишуся в безсиллі,
Сам поховаю я сни золоті
В ранній юнацькій могилі.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Григорій Чупринка – Самотність":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Григорій Чупринка – Самотність: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.