Складай в торбину всі пожитки,
Давай мій латаний кожух —
Піду, стара, на заробітки,
Поки голодний не опух.
Немає змоги тут терпіти,
Хоч ти візьми та й пропадай,
Не так ще сам, як ти та діти…
Сідай та смерті виглядай.
Поки я мав ще трохи сили,
Як старець, хліба не просив,
Тепер ту силу злидні з’їли
Та сам по людях розносив.
Але в таку лиху годину
Хоч через силу, а роби:
Живий не ляжеш в домовину,
Не будеш ситий од журби.
Неначе смерть, лиха година
Все й виглядає з-за плечей
Хоч там, хоч тут! не все єдино?
Піду, аби з-перед очей.
