Єсть безверхая хатина,
Єсть полатана свитина,
Кіт та цуцик — вся сім’я!..
Отакий-то сиротина,
Отакий хазяїн я.
Тут колись в своїй хатині
Я співав пісні дружині,
Забавляв своїх дітей…
Все те щастя в домовині,
А маєтки всі в людей.
Збивсь тоді я з пантелику —
Так вже й житиму довіку,
Наче дерево старе…
Хто ж мене, стару притику,
Хоч на лаву прибере?
