Ти умри, співець, фізично
З замиранням струн твоїх,
Щоб божественно-велично
Дар високий твій затих.
Щоб свавільно одлетіло
З даром божим людське зло
І щоб тіло одкупило
Все, що в духа одняло.
В світлозоряній блакиті
Стріне пісню вищий дух.
Ти не смієш жить на світі,
Раз твій жертовник потух!
Ти пророк, ти світлий геній,
Ти блискучий метеор!
Ти не смієш буть на сцені,
Як освистаний актор!
Так умри ж, співець, без болю,
Тихо, тихо, наче дух,
Промайни перед юрбою,
Як небесний світлий рух.
Муки взнає ніч глибока,
Муки чисті і святі…
Ти згадай того пророка,
Що скінчився на хресті!..
