Григорій Чупринка – Свічка: Вірш

Тремтіла свічка, палала свічка,
В труні сосновій лежала мати;
Якась байдужа, чужа черничка
Читала сумно святі кантати.

Маленькі діти, брат і сестричка,
В куточку грались, немов на святі…
Тремтіла свічка, палала свічка,
І сумно, сумно було у хаті.

Коса смертельна, довічна нічка
Спіткала матір в безмежнім горі…
Тремтіла свічка, палала свічка,
А день чудовий стояв надворі.

І сонцевого палкого личка
Ні одна хмарка не затуляла…
Тремтіла свічка, палала свічка,
І в сяйві мати смертельно спала.

В вінку шовкова вилась травичка
І одтіняла рожеві квіти.
Тремтіла свічка, палала свічка,
З кутка на матір дивились діти.

Де ж та розгадка, хоч невеличка,
Де розуміння життя і смерті?
Тремтіла свічка, палала свічка,
Як символ смерті, не всім одвертий.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Григорій Чупринка – Свічка":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Григорій Чупринка – Свічка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.