Зв’януть квітоньки рожеві,
Тільки хмарка їх не скропить.
Пал гарячий полудневий
Їх утомою обхопить.
Помарніють квіти, трави,
Ніжні лілії, купави,
І любистки, і окропи…
Де ж ті хмарки кучеряві?
Де ж той дощик? Чом не кропить?
Серце зниє од страждання,
Тільки щастя перебіжне
Палом щирого кохання
Не дмухне на серце ніжне.
Настрій тихий, настрій млявий
Знищить ніжнії уяви,
І бажання, і надії…
Гаснуть думоньки яскраві!
Де ж те щастя? Чом не віє?
