Я гостей дорогих в свій чертог поведу,
В Храм пісень своїх ніжних;
Для гостей дорогих я віночки плету
Із квіток дивовижних.
Тих квіток я шукав весь в огні і в чаду
На степах свого краю;
Первоцвіт їх зацвів в Гетсиманськім саду
Задля людського раю.
З їх вінок я ношу на одкритім чолі
Без нудьги, без одчаю…
О, приходьте ж скоріш, дорогії мої,—
Я і вас увінчаю!
Я на святі своїм піднесу вам крові
Переповнений келех,
Щоб заграли привітом усмішки криві
На обличчях веселих.
О, приходьте ж скоріш, дорогії мої,
На великеє свято!—
Буде досить всього: і тернів, і крові,
І… ридань так багато!
