Тонкостеблі василечки,
І любисток, і шевлію
Коло хатнього крилечка
До схід сонця я посію;
А щоб дихали в кімнату
Ніжні пахощі в віконце,
Я посію руту-м’яту,
Як за гори зайде сонце.
Чари викличуть кохання
І любисток, і шевлія
Приворотом спочування,
Як серденько обімліє.
Ну, а м’ята? Бережу я
Для сумного свята м’яту…
Не скажу я, не скажу я,
Хто вквітчає нею хату.
Не скажу я ні словечка
Про сумную ту годину,
Коли м’ята й василечки
Заквітчають… домовину.
