Наче сонцем роздратовані,
Що минало нашу тінь,
В вікна міцно заґратовані
Ми дивились в далечінь.
Там у фарбах розмальованих
Грала райдуга-дуга,
Нас же, в стіни замурованих,
Так давила всіх нудьга!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
В небі військом дужих спільників
Пролітали журавлі
І до нас, сумних невільників,
Слали поклик до землі.
