Спи, голубонько, до ранку
Тиховійним, мрійним сном,
Ніжну пісню-колисанку
Шепче вітер за вікном.
То вигнанець полохливий —
Брат мій вітер, вільний брат,
Дужий, смілий, ворухливий,
Гнівно вирвався з-за ґрат.
Тільки тут коло хатини
Рух свій вітер припинив,
Щоб голубоньки дівчини
Не торкнувся буйний гнів.
Спи ж, голубко, сном спокійним
В царстві ночі, в царстві зір,
Поки з братом бурновійним
Я злітаю в дикий вир —
Де гноблять ворожі сили
Наших смілих вартових,
Де тріпочуть смертні крила
На майданах бойових.
Серед грюку, серед бою
В войовничому чаду
Буду духом я з тобою,
Поки долі не знайду.
Світлим ранком я з майдану
Знов ступлю через поріг —
Все, що кров’ю я дістану,
Покладу тобі до ніг.
Спи ж, голубонько, до ранку
Тиховійним, мрійним сном,
Вже, скінчивши колисанку,
Свище вітер за вікном.
То вже з покликом до бою
Віє вітер на майдан.
Будь покійна! Там зі мною
Буде брат мій — ураган!
