Все змарніло, все поблідло,
Гасне, гасне ясне світло;
Квіти білі, квіти сині
В’януть, никнуть в самотині,
Ароматами не дишуть;
Сонцем витворену думу
В чарах мороку і суму
Сонні тіні заколишуть.
- Наступний вірш → Григорій Чупринка – Чари
- Попередній вірш → Григорій Чупринка – Струни (Нерви мої – струни)
(Оцінок ще немає)