Віє вітер по долині,
Верх колише на ялині,
Шепче казку-таємницю
Про калину-чарівницю;
Як калина червоніє,
Коли теплий вітер віє,
І яка вона недужа,
Коли віє злісна стужа.
На годину, на хвилину
Сум повіяв на ялину,—
Чом вона така байдужа,
Чом їй рівні пал і стужа?..
