Ти зорею чарівною
В млі гориш переді мною,
Сиплеш блиски золоті,
А навколо мене тіні
Розбігаються в промінні,
Де ходжу я в самоті.
Знаю, знаю — темні тіні
Служать фоном для святині,
Ніч для зірок золотих,
Тільки ж я не розбираю,
Де доріженьки до раю,
Де мій подвиг, де мій гріх!
Я не хочу знать умовин
Серед вихрів та хуртовин,
Що лякають бідний мир,—
Тільки встріну гніт насилля,
Я з святого божевілля
Все зроблю наперекір.
Я не знаю ще зарані,
Де зроблю я крок останній
До таємної мети;
Де шукання, там і рани,—
Тільки ж вірю, що од Канни
До Голготи можна йти!..
