Чарівнице моя!
Як згадаєш мене
Ти на милій, веселій отчині,
Всю нудьгу прожене,
Ту, що давить мене на чужині.
Єсть в серденьку в мене
Одповідна струна.
Та, що скута з обличчям вабливим;
Знай — при згадці здрігне
Так отрадно вона,
Що на мить я зроблюся щасливим.
Ти далеко сама
На Вкраїні моїй,
Але вір цьому щирому слову,—
Хоч тебе тут нема,
В серці образ є твій —
З ним веду я таємну розмову.
