Осьде вам, діти, вода й сухарі,
Нуте ж мерщій до вечері!
Хай собі вітер гуде в димарі,
Віє і в вікна, і в двері.
Хай завірюха мете за вікном,
Снігом курінь обвіває,
Землю оголену білим сукном
Аж до весни укриває.
Все перетерпимо: голод, нудьгу…
Хай нас зима обмітає,
Наша надія на долю другу
Щиро над нами витає.
Ті, що в будинках розкішних живуть,
Нам не поможуть в недолі;
Ну, та дарма! І самі пропливуть
Хвилі нудьги та неволі.
