Таксу, спритну і швидку,
я веду на повідку.
Рветься такса з повідка,
аж болить мені рука.
Ну, чому ж вона така
надто спритна і швидка?
Ну, а такса у цей час,
ось що думала про нас:
— Тягну я на повідку
цю істоту нелегку.
Ну, чому ж вона така
надто неповоротка?
Так воно у світі є —
кожен думає своє.
- Наступний вірш → Григорій Фалькович – Все, що звечора наснилося
- Попередній вірш → Григорій Фалькович – Пітон
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)