Григорій Сковорода – Гей ти, пташко жовтобоко: Вірш

Гей ти, пташко жовтобоко,
Не клади гнізда високо,
А клади лиш на лужку,
На зеленім моріжку.
Яструб ген над головою
Висить, хоче ухопить,
Вашою живе він кров’ю,
Глянь же! Пазури сталить!
Стоїть явір над горою,
Все киває головою,
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають.
А вербички шумлять низько,
Заколишуть мене в снах,
Тут тече потічок близько,
Видко воду аж до дна.
Нащо ж думати-гадати,
Що в селі родила мати?
То у тих хай мозок рветься,
Хто високо вгору пнеться.
А я буду собі тихо
Коротати милий вік,
Так мені мине все лихо —
Щасний буду чоловік.

Інший варіант:

Ой ти, птичко жолтобоко,
Не клади гнізда високо,
Клади на зеленой травкі,
На молоденькой муравкі.
От ястреб над головою
Висит, хочет ухватить,
Вашею живет он кров’ю,
От, от, кохті он острит.
Стоїт явор над горою,
Все киваєт головою;
Буйні вітри повівают,
Руки явору ламают.
А вербочки шумят низько,
Волокут мене до сна,
Тут течет поточек близько,
Видно воду аж до дна.
На что же мні замишляти,
Что в селі родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Кто високо вгору дметься.
А я буду собі тихо
Коротати милий вік,
Так минет мене все лихо —
Щастлив буду чоловік.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Григорій Сковорода – Гей ти, пташко жовтобоко":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Григорій Сковорода – Гей ти, пташко жовтобоко: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.