Григорій Сковорода – Розмова про премудрість: Вірш

Людина

Сестрице люба, чи інакше звешся ти?
Ти мати стрункості, а також доброти,
Скажи своє ім’я, скажи мені сама,
Бо хто без тебе думку упійма?

Мудрість

Софією по-грецьки звали в давній вік,
А мудрістю зове всяк руський чоловік,
Та римлянин мене Мінервою назвав,
Християнин Христа імення мені дав.

Людина

Скажи, живеш і в хінській стороні?

Мудрість

Там інше ім’я надано мені.

Людина

Так ти і серед варварів живеш?

Мудрість

Ну що це за дурноту ти плетеш?
Без мене навіть рисці не бувать,
Чому ж між хінцями мені не існувать?
Де ніч і день живе, де літо і весна,
Із батьком правлю я ускрізь сама одна.

Людина

А батько хто? Питаю з дурноти.

Мудрість

Пізнай мене, то й батька взнаєш ти.

Людина

А з хінцями живеш ти як, відкрий?

Мудрість

Так само, як і тут: дивлюсь, хто мій, то мій.

Людина

Адже самі загиблі там живуть?

Мудрість

Сестра вам бреше, геть-но, як і тут.

Людина

Хіба у тебе є сестра?

Мудрість

Увіч!
Звичайно ж, є, як в дня сестрою ніч.

Людина

І бреше, хоч з тобою і в рідні?

Мудрість

Один в нас батько, діти ж не одні.

Людина

А ймення як?

Мудрість

Їй сто імен. Вона
У росіян є безтолковщина.

Людина

А роги є?

Мудрість

Дурний!

Людина

Чи борода?
Чи в клобуці?

Мудрість

Покинь! Вона склада
І суть тебе, як хочеш. Гей-но! Зникни пріч!
Я біля тебе, наче біля світла ніч.

Людина

Зникни краще ти! Біжи з очей моїх,
Дурна сама ти, здурена на сміх.
Про все, чого нема ніде, плетеш,
І, прямо кажучи, дурноту ти верзеш.
Зродився тут народ і навчений не так,
Тож дикі брехні слухать не мастак.
Бо може віднайтись один лише такий,
Щоб уподобав дикий змисел твій.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Григорій Сковорода – Розмова про премудрість":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Григорій Сковорода – Розмова про премудрість: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.