Далеко-далеко від рідного краю
Про нього я мрію у тиші смутній,
І спомини тихі колишнього раю,
Як сон, виринають в уяві моїй…
Ось наче в озерці між верб затонулий
З дитинства ще любий з терасами дім,
І сад весь замислений, наче поснулий,
І степ необмежний в мовчанню німім.
А там, десь у далечі, ген за рікою,
Між тихими скелями спів чабана,
І сонця згасання бліде за горою,
І сиза вечірня на обрії мла…
- Наступний вірш → Христя Алчевська – І сонце не гріє, і вітер не спить
- Попередній вірш → Христя Алчевська – З весняних настроїв
(Оцінок ще немає)