Христя Алчевська – До няні: Вірш

Няню-голубко, коли б ти вернулася,
Певно, б уже не лишила мене…
Здавна вже щастя моє промайнулося,
Я посивіла, і чоло смутне
Думою тяжкою вже огорнулося…
Люблячи тсбе, колись я навчилася
Вірно і ніжно любити свій край,
Радісна й юна, нічим не смутилася,
Вірила в щастя, до сяючих зграй
Кращих надій свого віку хилилася…
Марно!.. Приборкано крилонька дужії,
З сміхом поламано душу мою,
Люди жорстокі, холодні й байдужі!
В полі лишили мене в завію…
Де ж ти, голубонько мила, коханая,
Чом не зогрієш ти серце смутне?
Чому не прийдеш як гостя бажаная
В небо з собою узяти мене?!..