Сумовитий, зажурений, в темряві холодній,
Ніби осінню, він чує тихий жаль народний:
То не вітер, то не буря котиться так з поля,
То народ вкраїнський плаче, що умерла воля.
- Наступний вірш → Христя Алчевська – В’ються чайки срібнокрилі
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Тихе небо вечоріє
(Оцінок ще немає)