До сонця тягнуться рослини
Й невільник з темної тюрми.
І тільки ти не йдеш до світла,
Народе, стогнучий в ярмі…
Прокинься, велетне байдужий,
І серцем неба дорівняй,
Ти будеш вільний, славний, дужий
І зашумиш, як рідний гай!
Твої пісні, пройняті сонцем,
У ясну далеч полетять,
Широкі й вільні, повні щастя,
В нових просторах забринять;
І весь палкий, золототканий
Із прірви сну і забуття
Ти встанеш, краю мій коханий,
До мрій і кращого життя!..
- Наступний вірш → Христя Алчевська – До хлеборобки
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Голос життя
(Оцінок ще немає)