Душа — се конвалія ніжна,
Сокрита у темному лісі,
В ній мрія таїться кохана.
Для неї вона й розцвітає,
Нікому незнана…
Душа — се безсилая квітка,
Що пахощі ллє, але гине,
Що з тихого смутку зав’яне…
І в лісі ніхто в оту пору
На неї не гляне…
- Наступний вірш → Христя Алчевська – До дітей мого краю
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Лілеї білої моєї
(Оцінок ще немає)