Хризантеми схилялись над нею,
Вона спала у темній труні;
Безталанну і чисту лілею
Проводжали пісні жалібні.
Я ховала останнюю мрію,
Я впізнала її небуття…
Чим же серце тепер я зогрію,
Чим зворушу зимове життя?
Воно знищить душевну святиню,
Воно зв’ялить найкращі квітки,
Уб’є душу, ту світлу богиню,
І приспить найдорожчі думки…
Мою білу і чисту лілею
Виряджали пісні жалібні,
Крила смерті чорніли над нею,
Хризантеми мовчали смутні.
- Наступний вірш → Христя Алчевська – Тобі, що свій народ кохаєш
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Чистий сніг на тих велетнях-горах
(Оцінок ще немає)