Христя Алчевська – Кобзарі: Вірш

Забуті, обдерті, в старенькій свитині
Сумними степами ідуть кобзарі;
Незрячі, вони про свободу співають
І сонце вітають на ранній зорі…
Під хатнім віконцем, в садочках вишневих,
І в панства лихого, на панськім дворі,
І в дощ, і зимою, заметені снігом,
Розшукують правду сіроми старі.
Шукають сліпії і бачать те світло,
А зрячі ще й досі його не знайшли,
Знущаються з пісні, їх кобзи розбили,
Їх думу і слово в полон узяли…
[Так чом же злих помста людськая не спалить,
Чом з неба не вб’є їх караючий грім?]
І сонце велике й прекрасне свободи
Чом зараз не зійде над краєм моїм?!..