Я не боюся ні грому, ні хмари —
Змалку я звикла до гнівних пісень:
Серця мого не злякають примари,
В темряві бурі не згубиться день…
Я — провозвісниця гніву безодні,
Білая чайка над морем сумним,
Думка, що збуджує сили народні,
Гасло, що променем сяє ясним!
Море розбурхане плеще і виє,
Кидає піною, рве береги,
Буря і блискавка спалить і змиє
Все, що піднятись не мало снаги…
Гей же, до мене, чайки, прилучайтесь,
Лучче не жити, а згинуть в бою.
Хутко зі мною над морем єднайтесь,
Міцно борітесь за долю свою!
- Наступний вірш → Христя Алчевська – З весняних настроїв
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Спить, повитая серпанком
(Оцінок ще немає)