Дрімає безодня морськая,
В ній сховані скарби на дні;
Та глубінь — то дума людськая,
А води — раби то сумні…
Там сплять у них мрії свобідні,
Але… прийде вітер, їх пан,
І виринуть сили з безодні,
І вільний загра океан.
- Наступний вірш → Христя Алчевська – Невже за ніччю за сумною
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Осіннєє листя при заході сонця
(Оцінок ще немає)