Я орала удень свій крутий переліг,
Але темно було, як вночі…
Розум мій із життям помиритись не міг,
Над усім завивали сичі…
Я посіяла слово, розумне й метке,
Уночі засвітила думки,
Але вік погасив оте світло палке,
А на полі зросли будяки…
- Наступний вірш → Христя Алчевська – Хмари
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Вечором тихим зими навісної
(Оцінок ще немає)