Нічого сталого немає
В моїй душі, ще молодій,
Лиш пломінь мрій її проймає,
Вона палає від надій!
Але пожди — і стрепенеться
Колись у ній щось золоте,
Весна прекрасная минеться
І в думці літо зацвіте!..
- Наступний вірш → Христя Алчевська – Осіннєє листя при заході сонця
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Похмурії думи, повиті журбою
(Оцінок ще немає)