Я — лілія біла… Мене в самоті
Думки обступають, мов квіти оті,
І плачуть… і місяця сяйво смутне
Кохає, й цілує, і пестить мене.
Я щастя не знала… Журливі пісні
Мене колисали у тихому сні,
І сльози блискучі, мов чистий алмаз,
По одній котилися з піснею враз.
Я ліс покохала… Він сумно мовчав,
Він тільки гру сонця удень помічав;
Тоді він хитався і щось шепотів,
А квітки блідої і знать не хотів…
І тому бліда я, і біла тим я…
Квіток обступа мене тиха сім’я,
А я все сумую та смерті все жду
І досі поради собі не знайду.
- Наступний вірш → Христя Алчевська – Вільні хмари
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Білі крила
(Оцінок ще немає)