Біла хатонька в долині, у гаю дрімучім,
Під горою золотою, мов в ставку лискучім…
Хто живе в оцій манюні, двері одчиняє?
Хто барвінок біля неї любо поливає?..
Чи ото русалчин голос чути, як в озерці?
А чи то її на призьбі синєє відерце?..
В барвах осені сміється білая хатина,
Ніби десь на дні морському срібная хвилина;
Тихо сосни заглядають в золоту долину,
Гарну казку про русалку шепчуть без упину…
- Наступний вірш → Христя Алчевська – О, розправ білосніжнії крила
- Попередній вірш → Христя Алчевська – Молоді пісні
(Оцінок ще немає)