Прут несе бурхливі води,
Ліс на горах гомонить;
Чи замовкнеш, давня туга?..
Тихше, смутку, тихше… Цить!
Вихор смереки ламає,
В лісу просить забуття…
Ой ти, туга,— що той вихор,
Лиш не знищиш небуття!
- Наступний вірш → Христя Алчевська – Самітня смерека
- Попередній вірш → Василь Мова – На степи
(Оцінок ще немає)